Уривчасте завивання через вуличні гучномовці протягом 3-5 хвилин тривожної сирени та протяжні гудки промислових об’єктів, транспортних засобів означають попереджувальний сигнал «Увага всім!» або «Повітряна тривога».

Після цього через ЗМІ (радіо, телебачення тощо) до населення доводиться порядок дій за цим сигналом. Коли прозвучить короткий сигнал сирени – це відбій повітряної тривоги. Сигнал «Повітряна тривога» вмикається при будь-якій загрозі, яку фіксують радари і називається напрямок їхнього польоту.

Сигнал повітряної тривоги включається максимально заздалегідь, щоб мешканці мали час дійти до укриття, поки літаки летять!

Від моменту подачі сигналу для вжиття заходів захисту може бути всього лише кілька хвилин. Ні в якому разі не можна після сигналу «Повітряна тривога» залишатися в будинках, особливо на верхніх поверхах, адже внаслідок вибуху вони будуть руйнуватися від впливу ударної хвилі. Прямувати в укриття треба з необхідними речами та із засобами індивідуального захисту, бо, можливо, ворог застосував ракети із хімічною зброєю.

Бойові отруйні речовини нервово-паралітичної дії (Зарин, Зоман, V-гази, Новачок) відносяться до класу фосфор-органічних отруйних речовин (далі – ФОР). Отруєння нервово-паралітичною речовиною призводить до сильного слиновиділення, звуження зіниць, судоми, мимовільного сечовипускання, дефекації та смерті від задухи, коли втрачається контроль над дихальними м'язами. Деякі нервово-паралітичні отруйні речовини легко випаровуються, інші - спеціально розпиляються, основний шлях в організм пролягає через дихальну систему. Нервово-паралітичні речовини можуть також проникати в організм через шкіру. Першими симптомами після впливу нервово-паралітичних отруйних речовин (наприклад, зарину) є нежить, стиснення в грудях і звуження зіниць. Незабаром після цього, у ураженого погіршується дихання, з'являється нудота та слинотеча.

Для попередження інгаляційних уражень в осередку ФОР використовуються фільтруючі протигази, які надійно захищають багато десятків годин органи дихання від дії ОР. Поза вогнищем, перед тим як зняти протигаз, для попередження інгаляційного надходження парів ОР за рахунок їх десорбції з одягу, необхідно обробити одяг, заражений парами чи аерозолями зарину і зоману. Для дезінфекції використовують 0,5 % розчин гіпохлориду, а також мило та воду. Можливо, забруднені рани потребують огляду, видалення всіх залишків матеріалів та ретельного промивання водою або фізіологічним розчином. Після знезараження шкіри можуть виникнути тяжкі симптоми та смерть, оскільки очищення може не повністю усунути ФОР, які проникли через шкіру.

Для попередження ураження через шкіру використовують загальновійськові та спеціальні засоби захисту шкіри. У випадку попадання ОР на шкіру, проводиться часткова санітарна обробка за допомогою індивідуального протихімічного пакету (ІПП). У випадку вживання отруєної їжі або води (чи при підозрі на їх отруєння), необхідно негайно викликати штучну блювоту. При попаданні ОР в рану ватно-марлевим тампоном ІПП із рани вилучають ОР, шкіра навколо рани обробляється вмістом ІПП, а потім на рану накладають пов'язку. При попаданні ОР на слизову очей, її промивають водою.

Для попередження пероральних отруєнь необхідно врахувати те, що у вогнищі ФОР вода із джерел і харчі вважаються отруєними і вживати їх можна тільки після отримання негативного результату на вміст у них ОР. Для попередження уражень ФОР використовуються також колективні засоби захисту (укриття, сховища). Необхідно відмітити, що при своєчасному застосуванні засобів захисту можна повністю попередити або у значній мірі зменшити ступінь тяжкості ураження.

Антидоти

До антидотів відноситься атропін та подібні антихолінергічні лікарські препарати, які можна використовувати як протиотруту до нервово-паралітичних речовин, оскільки вони блокують рецептори ацетилхоліну, але вони отруйні самі по собі. Деякі синтетичні антихолінергічні, препарати, наприклад біперідін, може протидіяти симптомам отруєння краще, ніж атропін, оскільки вони проходять через гематоенцефалічний бар'єр без перешкод.

Дієвим захистом для обличчя, очей та легень від ФОР є фільтрувальний протигаз з патроном марки «А» . При потраплянні зарину на шкіру або одяг слід якомога швидше нейтралізувати його, використовуючи індивідуальні протихімічні пакети.

У разі появи симптомів отруєння ФОР треба одразу ввести підшкірно або внутрішньом'язово розчини атропіну, афіну чи будаксиму. Введений не пізніше, ніж за 10 хвилин після ураження, засіб здатен нейтралізувати летальну дозу. Найкращий захист від ФОР – уникати отрути.

Наскільки це можливо, треба залишити вогнище ФОР. Якщо це не вдається, можна спробувати зменшити проникність ФОР в приміщення – закривши вентиляцію назовні й ущільнивши шпарини під дверима та навколо вікон мокрими рушниками.

Зарин щільніший за повітря і осідає на низьких ділянках біля землі. Треба шукати узвищення у разі нападу. Рідкі ФОР на шкірі можна одразу витерти чи промити, щоби запобігти їх поглинанню.

Для знезараження використовують водні розчини лугів, аміаку, пероксиду водню,  а також розчин гідроксиламіну у слабко-лужному середовищі.

Бойові отруйні речовини шкірно-наривної дії. До них відносяться іприт, який може бути перегнаннм (очищеним) і технічним, та люїзит.

Іприт це безбарвна, злегка жовтувата або темно-бура рідина з запахом часнику або гірчиці, добре розчинна в органічних розчинниках, погано – у воді. Іприт легко всмоктується в різні лакофарбові покриття, гумотехнічні і пористі матеріали. Максимальна концентрація парів в повітрі (летючість) становить 0,9 мг/л. Іприт здатний створювати над зараженою місцевістю небезпечні концентрації. Погано розчинний у воді, іприт заражає непротічні водойми на 2-3 і більше місяців.

Іприт легко проникає через шкіру і слизові оболонки. Потрапляючи в кров і лімфу, розноситься по всьому організму, викликаючи загальне отруєння людини або тварини. При попаданні крапель іприту на шкіру ознаки ураження виявляються через 4-8 год. При важких ураженнях шкіри утворюються пузирі, які через 2-3 дні лопаються утворюючи виразки. При відсутності інфекції уражена ділянка заживає через 10-20 діб. Ураження шкіри парами іприту слабше, ніж краплями.

Пари іприту викликають ураження очей і органів дихання. При ураженні очей відзначається відчуття засміченості очей, свербіж, запалення кон'юнктиви, омертвіння рогової оболонки, утворення виразок. Через 4-6 години після вдихання парів іприту відчувається сухість і першіння в горлі, різкий болючий кашель, охриплість і втрата голосу, запалення бронхів і легенів.

Для захисту від іприту використовують протигаз, засоби захисту шкіри (загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК), що включає комбінезон, гумові рукавиці й панчохи, або легкий комплект (Л-1), а також захисні властивості техніки, різних сховищ і укриттів.

Іприт має здатність після всмоктування у кров чинити загальнотоксичну дію і часто призводить до смертельного отруєння. Легко проникає в організм людини через непошкоджену шкіру і слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт, органи дихання. Проте, токсичність іприту значно нижча, ніж групи ФОР. Характерним для місцевих уражень іпритом є повільне загоювання виразкових дефектів як одного із проявів загального зниження захисних реакцій організму. Цим же пояснюється зниження імунітету до різних інфекційних впливів.

Проникнення іприту в очі загрожує втратою зору, а надходження в шлунково-кишковий тракт призводить до тяжких уражень, які супроводжуються тривалим порушенням функції травлення.

Особливості ураження шкірних покривів люїзитом.

Під впливом дії на шкіру крапельно-рідинного люїзиту виникає відчуття припікання, свербіння, болючості. Прихований період або відсутній, або дуже короткий (до 10-20 хвилин). При ураженні парами люїзиту він може продовжуватись до кількох годин. Еритематозні форми ураження шкіри мають яскраву запальну реакцію і виражену ексудацію.

Домедична допомога включає: 

– одягання протигазу. Якщо на шкіру обличчя попали краплі іприту, необхідно затримати дихання, відкрити індивідуальний протихімічний пакет і обробити шкіру обличчя рідиною, стежачи за тим, щоб краплі дегазатора не попали в очі. У випадку попадання в очі необхідно промити 2 % розчином гідрокарбонату натрію або 2 % розчином борної кислоти чи 0,5 % розчином перманганату калію. При відсутності вказаних розчинів потрібно багаторазово промити очі водою;

– проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок тіла та прилягаючого до них одягу, особливо тих, на які потрапили краплі ОР.

– у випадку вживання зараженої води або заражених продуктів: беззондове промивання шлунка (випити до 1 л води і викликати блювотний рефлекс, повторити цей захід декілька разів);

– проведення штучного дихання – при рефлекторній зупинці дихання;

– першочергова евакуація уражених з симптомами подразнення очей і слизових оболонок.

Не панікуйте! Правильна поведінка та своєчасно надана перша допомога врятує життя потерпілому при ураженні бойовими отруйними речовинами.

Наталія ВОЙТЕНКО Дніпровські територіальні курси ЦЗ та БЖД (І категорії)